Професії моїх батьків

 Інженер

Мій тато працює інженером -це цікава професія, що потребує розумового навантаження. 
Зараз професія інженера знов повертає собі престижність та достойну оплату праці. Заводи, фабрики, залізна дорога, майстерні, невеликі приватні фірми гостро потребують людей інженерних професій. Адже там, де є техніка, потрібні інженери, щоб працювати з нею. Інженери-конструктори, інженери-технологи, інженери-механіки та інші. А техніка зараз усюди, в усіх сферах життя!
  Без інженерів не будуються нові мости та житлові будинки. Без них на наших заводах не можна випустити бодай холодильника чи пилососа. А що казати про випуск автомашин, автокранів, екскаваторів тощо. Інженери потрібні в металургійній промисловості, де плавлять новий метал. Вирощувати хліб також не вийде без людей цієї професії, хіба що вручну. В полі працюють трактори, комбайни, сівалки. А процес створення цих машин забезпечують знов-так інженери.
  Гарний інженер стежить за новинками техніки, читає спеціальну літературу, знає іноземні мови. Часто він зустрічається з колегами, навіть іноземцями, щоб запозичити досвід. Також талановиті інженери працюють над винаходами, а потім запатентовують їх. Це корисно для виробництва, а самому винахіднику приносить прибуток.
Наша промисловість, на жаль, зараз відстає від промисловостей провідних країн світу. Багато товарів, які ми могли б випускати самі, ми купуємо за кордоном. Тому інженер — одна з найкорисніших зараз для нашої української держави професія.


 Лікар
  

  Моя мама за професією лікар.
  Лікар - найгуманніша професія на землі. Він позбавляє людей від страждань, хоча часом для цього він має спочатку заподіяти їм біль. При цьому лікар має бути дуже доброю людиною, добре відчувати чужий біль. Тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. Але йому потрібно буде навчитися бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. Інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе допомагати людям по-справжньому.

Лікар повинен бути готовий до самопожертви. За першим покликом він повинен прийти на допомогу людям вдень і вночі, в дощ і в пургу, під час терактів та стихійних лих. Справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль та осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.
  Ця професія вимагає мужності, необхідність прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя .
  Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулася, навіть проста байдужість до хворого може обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія - першим дізнатися про народження нового життя. Або сказати матері: «Операція пройшла успішно, ваш син буде жити».
  Мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем.